Козак на могилі .

ой заплакав, ой затужив ... козак на Могилі... (вірш Анфіси Букр)

Ой заплакав, ой затужив козак на Могилі...
Чи та й буде ще спокійно на Рідній Вкраїні?
 

Ой заплакав, ой затужив, козак на Могилі...

Чи та й буде ще спокійно у Рідній Вкраїні?

Чи вернеться до нас Слава, що колись буяла?

Душа плакала, а чайка над Дніпром кружляла(літала)

Та й кричала, сповіщала Світові що буде.

Ой здригнуться ще пороги, і всміхнуться люди!

І зігнуться вороги нашії низенько

Буде вільна Україна, люба наша ненька.

Відшукають щастя й долю, діти-сколята,

Та й Ревучому не довго вже лишилось спати!

Як засяє та й над ним веселка високо,

Оживе душа козача, усміхнеться око.

І весела пісня тоді дужо залунає,

О хорошім нашим вільнім неділимім Раї.

Та й про нашу рідну мати, що зустріла сина

Та й про милу дівчиноньку що як та калина.