Ой заплакав, ой затужив козак на Могилі...
Чи та й буде ще спокійно на Рідній Вкраїні?
Ой заплакав, ой
затужив, козак на Могилі...
Чи та й буде ще
спокійно у Рідній Вкраїні?
Чи вернеться до нас
Слава, що колись буяла?
Душа плакала, а
чайка над Дніпром кружляла(літала)
Та й кричала,
сповіщала Світові що буде.
Ой здригнуться ще
пороги, і всміхнуться люди!
І зігнуться вороги
нашії низенько
Буде вільна
Україна, люба наша ненька.
Відшукають щастя й
долю, діти-сколята,
Та й Ревучому не
довго вже лишилось спати!
Як засяє та й над
ним веселка високо,
Оживе душа козача,
усміхнеться око.
І весела пісня тоді
дужо залунає,
О хорошім нашим
вільнім неділимім Раї.
Та й про нашу рідну
мати, що зустріла сина
Та й про милу
дівчиноньку що як та калина.
